Колись у Стародавньому Римі жив один відомий політичний діяч Марк Порцій Катон, який прославився, окрім своїх видатних державних здібностей, непохитною волею до утвердження римського панування в Середземномор’ї. Головним на той час суперником Риму було місто Карфаген, розташоване на узбережжі Північної Африки. Щоб переконати римських сенаторів у необхідності знищення Карфагена, Катон усі свої виступи в Сенаті закінчував однією фразою: “Я думаю, що Карфаген має бути зруйнований”. При цьому мова римлянина могла присвячуватися будівництву нових терм або роздачі хліба біднякам. За останні два місяці рідкісний виступ Буша-молодшого (за аналогією) не містив згадки про “держави-ізгої”, що підтримують і поширюють тероризм по всьому світу, серед яких виділяється Ірак. І держдепартамент Сполучених Штатів особливо не приховує, що підготовка військової кампанії проти Іраку йде повним ходом. Американці посилено шукають союзників, особливо у арабському світі. У Європі наміри США підтримує Великобританія, яку на англо-американському саміті у Кроуфорді (штат Техас) 5—7 квітня американці назвали своїм найвірнішим союзником, починаючи з Другої світової війни. На цьому саміті англійському прем’єру Тоні Блеру “доручили провести роботу” з країнами — членами ЄС щодо можливих силових дій проти Іраку. Для початку війни Америці вже не буде потрібна резолюція Радбезу ООН, як у 1990 році, коли тодішні лідери Великобританії та США — Маргарет Тетчер і Джордж Буш-старший — на зустрічі в Аспені (штат Колорадо) домовилися діяти на основі резолюцій ООН та створити великий міжнародний контингент для відсічі С. Хусейну. За новою американською військовою доктриною, для початку військових дій проти будь-якої суверенної держави достатньо оголосити її спонсором тероризму.

І хоча за кількістю і красою стародавніх руїн Ірак значно поступається Єгипту, стіни Вавилону, що збереглися частково, нагадують про колишню могутність. У Вавилоні було розташоване й одне із семи чудес світу — висячі сади Семіраміди. Років 15 тому іракський уряд мав ідею відновити цю історичну пам’ятку. Однак зараз, коли в Іраку половина населення голодує, а дитяча смертність катастрофічно зросла, важко говорити про це. У минулі часи, коли Вавилоном керував мудрий цар Хаммурапі (автор одного з найдавніших збірок законів), долина річок Тигра та Євфрат була великим квітучим садом. Але багато що змінилося з тих часів. Після застосування американцями у 1990 році бомб із збідненим ураном ця земля перетворилася на випалену пустелю. Наприкінці XX століття, коли коаліція з 33 країн готувалася розпочати операцію “Буря в пустелі”, деякі західні журналісти порівнювали іракського президента Саддама Хусейна із давнім царем Навуходоносором II, при якому до Вавилонського царства були приєднані Сирія, Палестина та здійснено безліч військових походів. 585 року до н. е. Навуходоносор зруйнував Єрусалим і повів у рабство велику кількість іудеїв. Відомий “вавилонський полон” тривав, згідно Біблії, 40 років. На Заході головну схожість між Саддамом та Навуходоносором знайшли в антисемітизмі обох. Деякі люди з хворобливою уявою, ґрунтуючись на Одкровенні Іоанна Богослова, дійшли до того, що побачили у постаті іракського лідера схожість з Антихристом, а також “вирахували” місце вирішальної битви Армагеддона – околиці стародавнього міста Мегіддо в Північній Палестині. Проте битва між силами міжнародної коаліції на чолі з США та військами Саддама була настільки швидкоплинна, що на порівняння з Армагеддоном не тягла. Тоді віщуни взялися за Нострадамуса і, диво, знайшли нові повідомлення про С. Хусейна. 1999 року за пророцтвом Нострадамуса мав з’явитися Великий Цар Смерті. За повідомленнями німецької розвідки, Ірак розробить свою ядерну зброю протягом трьох-п’яти років. Ось вам і “Цар Смерті”, озброєний ядерною бомбою, який відкрито заявляє, що знищить Ізраїль та направить до Єрусалиму шестимільйонну армію. Загроза з боку Іраку сьогодні сягає свого апогею. Світова громадська думка має бути підготовлена американськими ЗМІ до “спокійного” сприйняття американо-іракської війни. До речі, перед початком попередньої війни з Іраком у 1990 році можна було почути думки про те, що Ірак може завдати поразки силам антисаддамівської коаліції. До початку сухопутної операції, яка тривала всього два дні, багатонаціональні сили в зоні Перської затоки мали до 600 тисяч осіб, близько 2 тисяч бойових літаків, понад 4 тисячі танків, і понад 3700 стволів гармат і мінометів. З урахуванням нальотів авіації союзників та ракетних обстрілів іракської території армія Іраку була настільки деморалізована, що не чинила опору взагалі. Сьогодні США почуваються набагато впевненіше. Американський президент може дозволити собі проігнорувати застереження проти війни з Іраком, що йдуть з різних куточків земної кулі. Офіційні особи американського уряду дають зрозуміти, що проблему Іраку буде вирішено незабаром. Перебуваючи 23—26 травня в Петербурзі з офіційним візитом, Джордж Буш-молодший спробував втягнути Росію в антиіракську коаліцію. “Пряник”, запропонований президенту Путіну, дуже привабливий. Американець запропонував списати зі $100 млрд російського державного боргу Паризькому клубу кредиторів борг Іраку Радянському Союзу (близько $8 млрд. плюс відсотки за 12 років). Не зважаючи на любов Кремля до багдадського правителя, це дуже приваблива пропозиція, від якої важко відмовитися.

За повідомленнями газети “Нью-Йорк таймс”, акцію проти Іраку вже підтримує більшість арабських країн Перської затоки, а у військовій операції братимуть участь не менше 250 тисяч солдатів та офіцерів. 19 червня Буш-молодший благословив своїх військових на похід проти Багдада. Чи встоїть благословенне Аллахом місто Багдад проти сил міжнародної коаліції у разі початку бойових дій? Швидше за все, американські “м’язи” вкотре розчавлять іракський опір. Але навіть фізичне знищення Саддама не вирішить проблему всесвітнього тероризму, а лише посилить напруженість на Близькому Сході та у зоні Перської затоки. “Гра в солдатики” по всьому світу виливається американському бюджету у великі збитки. Цього року, вперше за багато років, США набули дефіциту бюджету. Американська армія, безперечно, найсильніша сьогодні на планеті, а американська економіка наймогутніша. Але зі збільшенням армійських дотацій незмінно страждатиме економіка країни. Не знаю, чим це закінчиться для Америки, але їхньому нинішньому президенту напевно не вдасться зайняти Білий дім вдруге — американські громадяни не подивляться на всі успіхи у боротьбі з тероризмом, якщо рівень їхнього добробуту неухильно знижуватиметься. А поки що чини адміністрації президента США і сам Джордж Буш, не звертаючи уваги на економічну кризу, що насувається, завершують свої виступи в дусі Марка Порція Катона: “Навуходоносор має бути знищений!”.

2002-й рік.